На Київській Русі головним центром скловиробництва був Київ. На початку ХІІ ст. виробництво скла переходить від переважно обслуговування потреб церкви і князівського двору до задоволення потреб широких верств населення. Давньоруські склярі засвоїли майже всі прийоми і досягнення цивілізації в цій ділянці. Вироби київських склярів поширювалися на великих територіях, від Рейну до Уралу. В наступних століттях Київ і надалі залишався основним центром виробництва скла, але власні виробництва в цей час виникають у Звенигороді, Галичі, Чернігові та ін. містах.

На експозиції представлені намистини і посудини з ХІ–ХІІ ст., а також браслети і фрагменти браслетів, знайдені під час розкопок в Звенигороді та Галичі. Намисто зі скла, відоме з давніх–давен, масово розповсюджується по всій Стародавній Русі з X століття, з цього часу збільшується асортимент форм і де­корів скляних намистин. Вони виготовлялись за допомогою дротів, на які навивали гаряче скло. Зверніть, будь ласка, увагу на різноманітність декорів і кольорів, які тоді використовувались. Надзвичайно популярними прикрасами у жителів давньоруських міст стають скляні браслети, їх знаходять по всіх городищах ХІ–ХІІІ століть. Скляні браслети виготовляли таким чином, що розігрітий кінець дроту навивався (згинався) навколо круглого дерев'яного поліна відповідного діа­метру, відрізавши холодний залишок дроту, розігрівали кінці в місці з'єднан­ня, з'єднуючи їх на гарячо.

На цій полиці експоновані також бальзамарії римських колоній (І–ІІІ ст.). У цей період часу в Римській імперії виникає багато майстерень, де виготовляли скло. Це ж саме відбувається і в римських колоніях – містах Північного Причорномор’я. Ці бальзамарії могли бути і місцевого виробництва. Згідно з тодішньою традицією навколо покійника запалювали світильники і ставили бальзамарії з пахучими речовинами. Бальзамарії у ті часи входили до поховального інвентаря, тому їх було знайдено досить багато при розкопках римських колоній Північного Причорномор’я.