Далі представлені вироби місцевих гут, яких було багато на території Галичини через те, що тут знаходяться основні сировинні матеріали для варки скломаси, а також ліси, бо варили скло на дерев’яному вугіллі. Майстерність місцевих гутників була висока, про це свідчать ці філігранні вироби.

Основною формою виробництва художнього скла в Україні аж до середини ХІХ ст. були різні за потужністю склоробні майстерні – гути, про які згадується у документах починаючи з 15 ст. Малі гути належали окремим майстрам чи родинам. Великі були власністю поміщиків, козацької старшини, монастирів.

Дослідження «лісової» гути в околицях Унівської Святоуспенської лаври (с. Унів, Львівська обл.) змінило погляд на українське гутництво цього періоду. У гуті виготовлявся посуд і віконне скло – стандартний асортимент кожної «лісової» гути того часу. Відмінність унівської гути лише в широті діапазону технічних прийомів, яким володіли майстри. Стекла варилися кількох кольорів: кобальтове, синє, біле, зелене, коричнево-фіолетове. Особливо багато варили білого скла, щоб наслідувати порцеляну, яку привозили в Європу з далекого Китаю і яка в цей час була дуже дорогою. Біле скло оздоблювали тривким малюванням емалями. Тут Ви бачите дзбанок зроблений з білого скла.

Також у цій шафі знаходяться плесканка (плесканки служили для зберігання вина, горілки) і кухоль з Потелича (17 ст.). У XVI ст. Потелич з його трьома скляними гутами і потужним гончарським осе­редком був знаний у всій тогочасній Польщі.