Гута (від німецького слова „die Нutte", що означає будівлю, в якій знаходиться скловарна піч) – майстерня, підприємство, де вироблялося скло та скляні вироби. На території України гути будували ще за часів Київської Русі. В України є близько 90 населених пунктів, що називаються Гута або мають назви, похідні від слова «гута». Збереглось і багато відповідних назв урочищ: Гутище, Гутисько – давні місця виробництва скла. Українські гути забезпечували попит на „скляниці" (так колись називали всі склянні вироби) не тільки на території України, але їх також вивозили в Польщу, Литву, Німеччину та інші країни. Досить популярним українське гутне скло було в Росії, де його в той час називали "черкасским".

Українські вироби, серед яких переважали прості та дешеві чарки, келихи, карафи, пляшки і т.і., своїм народним характером та доступною ціною цілком відповідали місцевим запитам. Посуд на „черкасский манер" був типовим для виробів перших російських склозаводів аж до кінця 18 ст. Разом з технологічним прогресом розвивалась і скловиробнича галузь – змінилась технологія виготовлення віконного скла, появились нові види технічного і будівельного скла. Проте майже зовсім не зазнала змін упродовж тисячоліть технологія обробки гутного скла. Не змінились ані інструменти, ані способи декорування і варіння скла. Гутне скло – це те, котре виготовлене гарячим способом з розжареної скломаси безпосередньо біля печі.